Міжнародні  системи  акредитації

 З середини 70-х років у різних країнах стали створюватися системи акредитації ВЛ. У 1977 р. уперше зізвана міжнародна конференція з акредитації ВЛ ІЛАК (International Laboratory Accreditation Conference), яка не мала форми організації і переслідувала мету обміну досвідом з юридичних і технічних аспектів процедури [5,6,16]. По суті ІЛАК -  це міжнародний форум, а не організація в звичному уявленні. Для прийняття рішення провести щорічні конференції головним спонукальним мотивом стала Угода ГАТТ/ВТО з технічних бар'єрів у торгівлі і важливість у цьому плані міжнародного взаємного визнання сертифікації, результатів випробувань і систем акредитації. Практичний напрям діяльності ІЛАК почався з вивчення юридичних та адміністративних аспектів взаємного визнання результатів випробувань і систем акредитації на двох- і багатосторонній основі; підготовки міжнародного покажчика національних систем акредитації ВЛ, національних правил визнання результатів випробувань; вивчення ефективності створення національних систем акредитації ВЛ. Провівши скрупульозну аналітичну роботу і виявивши юридичні і адміністративні відмінності, які перешкоджають укладанню угод про взаємне визнання, експерти ІЛАК визначили існування на практиці двох типів угод між державами:

• угода за взаємним визнанням протоколів випробувань і сертифікатів без акредитації лабораторій;

• угода за взаємним визнанням національних систем акредитації ВЛ і сертифікатів.

Подальша робота ІЛАК і ЄЕК ООН дозволила більш чітко класифікувати міжнародні угоди за взаємним визнанням, які поділяються на чотири групи:

• взаємне визнання національних систем акредитації;

• взаємне визнання результатів випробувань, як правило, на міжурядовому рівні (угода між країнами-членами ЄС про визнання затверджених зразків судин високого тиску);

• участь у міжнародних (регіональних) системах сертифікації, створених у неурядових організаціях (система МЕКСЕ);

·                    меморандум про взаєморозуміння. У ряді випадків меморандум діє декілька років і створює умови для рішення питань, пов'язаних з взаємним визнанням.

Основний напрям діяльності ІЛАК полягає в сприянні визнанню результатів випробувань акредитованих лабораторій шляхом висновку двосторонніх і багатосторонніх угод про взаємне визнання систем акредитації ВЛ. ІЛАК відіграє велику роль в інформаційному забезпеченні зацікавлених сторін з питань акредитації лабораторій і висновку угод про взаємне визнання. ІЛАК видає Покажчик національних систем акредитації і ВЛ, які в них акредитовані; бібліографічний покажчик літератури з акредитації; публікує звіти робітників і спеціальних груп з вивчення різних проблем акредитації. Матеріали про діяльність ІЛАК регулярно публікуються в журналі  "Метрологія", який видає Міжнародна організація мір і ваги (МОМВ). ІЛАК розроблена класифікація випробувань і виробів для систем акредитації, яка опублікована в Довіднику. Крім Покажчика, ІЛАК видає Щорічник для фахівців з сертифікації. Крім спеціальної інформації в ньому даються відомості про офіційних представників органів з акредитації, до яких можна звертатися за консультацією. Більш докладну інформацію про діючий порядок і напрями роботи зареєстрованих програм акредитації лабораторій ІЛАК публікує в докладному Довіднику, що складається з чотирьох розділів:  "Органи з акредитації лабораторій, що задовольняють встановленим критеріям",  "Інші системи схвалення лабораторій",  "Міжнародні системи",  "Проекти систем, що пропонуються". Крім обширної інформаційної роботи, ІЛАК розробляє рекомендації щодо укладання угод про взаємне визнання і вимоги до типової міжнародної угоди про взаємне визнання національних систем акредитації. Велику практичну роль діяльність ІЛАК відіграє в укладанні угод на рівні органів з акредитації ВЛ. Публікації ІЛАК визначають наступні види таких угод:

• визнання зарубіжної лабораторії зацікавленою стороною будь-якою виробничою або торговою організацією, якій необхідно провести випробування;

• визнання зарубіжної лабораторії третьою стороною;

• угода між лабораторіями про взаємне визнання результатів випробувань;

• безумовне визнання інформації про випробування зарубіжною лабораторією, що представляється;

• угода про взаємне визнання між органами з акредитації двох країн.

Для взаємного визнання результатів випробувань необхідна гармонізація критеріїв акредитації лабораторій і процедури акредитації, що є ще однією важливою задачею ІЛАК. У цьому напрямі ІЛАК підтримує тісні ділові контакти з ІСО, МЕК, ЄЕК ООН, МОЗМ. Діяльність ІЛАК значною мірою вплинула на прийняття стандартів EN 45000, які встановлюють вимоги до ВЛ, що акредитуються,  органів з акредитації і сертифікації. Спільно з ІСО/МЕК доповнені і переглянуті Керівництва ІСО/МЕК 25, 38, 54 і 55, що стосується різних аспектів оцінки та акредитації ВЛ. Робочими органами ІЛАК є комітети: з проведення конференцій;  прикладного застосування акредитації в торгівлі;  практики акредитації;  практичної роботи лабораторій; редакційний комітет. З ініціативи ІЛАК розроблені п'ять керівництв ІСО/МЕК,  що представляють комплект довідкових і методичних матеріалів для вироблення узгоджених міжнародних критеріїв акредитації ВЛ. Акредитація ВЛ на основі узгоджених на міжнародному рівні принципів і процедур є найважливішим етапом взаємної довіри, шляхом до усунення технічних бар'єрів у торгівлі. До створення міжнародної або регіональної системи акредитації ІЛАК рекомендує просуватися поступово від укладання двосторонніх угод за визнанням результатів випробувань на рівні органів з акредитації, лабораторій або уряду; потім акредитація зарубіжної лабораторії в національній системі, і, нарешті, взаємне визнання систем акредитації на двосторонній і багатосторонній основі. Кінцевим етапом є створення міжнародних систем акредитації.

Найбільш авторитетні такі міжнародні системи акредитації [5]:

• Система акредитації МЕКСЕ, проводить акредитацію лабораторій, що займаються випробуваннями ВЕТ;

• Федерація асоціацій з олії, насіння і жирів (FOSFA International), проводить атестацію лабораторій, що здійснюють аналітичні дослідження даних товарів за замовленнями організацій учасників міжнародної торгівлі. Лабораторії проводять хімічні, біологічні й інші випробування.

• Міжнародна організація з текстильних виробів з вовни (Interwool labs), акредитує ВЛ з перевірки вовни на відповідність уніфікованим критеріям.

• Судновий Регістр Ллойда, атестує лабораторії з випробуваннь матеріалів і неруйнуючого контролю. Об'єкти випробувань: стальні пластини, прокат, бруси, обшивки, трубопроводи і трубки, залізне відливання, вироби з алюмінієвих сплавів, відливання для гвинтів зі сплавів міді, якірні ланцюги, дротяні канати тощо. Основний вид неруйнуючого контролю - радіографія.

В Європі функціонують дві регіональні організації з акредитації: Європейська співпраця з акредитації ОС продукції, систем якості, персоналу (ЕАС) і Європейська співпраця з акредитації лабораторій, органів з навчання персоналу і контролюючих організацій (ЕAL) [5,16]. Загальна мета цих організацій   - сприяти довірі ринку до сертифікатів, що видаються ОС, які акредитовані цими організаціями. Діяльність EAL і ЕАС базується на правилах і процедурах, відповідних європейським стандартам EN 45000, що також сприяє створенню умов для взаємного визнання результатів випробувань і сертифікації.